Світ постійно змінюється. Інша справа - швидкість, з якою це відбувалось раніше й з якою відбувається тепер. Це вимагає збільшення швидкості мислення не тільки індивідуального, але й колективного.
Що таке світогляд? Життєво важливий орган, який формується з дитинства. Саме у дитинстві ми засвоюємо, що існує якась швидкість змін, а до неї додається також показник прискорення швидкості змін. Тепер ми маємо справу й з показником нарощування прискорення швидкості змін, який необхідно прилаштувати десь у нашому світогляді, щоб не зробити його ідеальним, а лише створити умови для наближення до ідеального.
Дуже важливо пам'ятати: у кожного з нас завжди є кілька резервних світоглядів. Один ми використовуємо як публічний, пануючий у суспільстві, інший - як інтимний. Решта - чекають свого часу на межі нашої свідомості й підсвідомості. Інформація, яка немов зрошувальний дощ, постійно вирощує у нас нові світогляди. Час від часу відбувається поштовх - й ми відчуваємо, як стали іншими. На індивідуальному рівні це зветься катарсисом, на суспільному - революцією. Ми думаємо, що змінилась політика, а насправді - запанував світогляд, який дуже довго чекав свого часу.
У цьому - великий подарунок природи для кожного з нас. Ми можемо пливсти за течією, чекаючи поки наше життя зміниться - а можемо самі змінити його, свідомо змінивши свій світогляд. Зрозуміло, як змінити свій особистий світогляд - читати, шукати нову інформацію, самому щось досліджувати, мандрувати. Трохи незрозуміло було, як змінити світогляд суспільства. Навіть у минулі часи, написавши книгу, важко було досягнути миттєвого ефекту.
А нині ми живемо у інформаційних завалах. Суспільство щодня пожирає трільйони гігабайтів брехні та спаму, безуспішно намагаючись їх перетравити. Навіть важко пояснити, як так сталось: ми самі виробляємо інформацію у кількості, яка сповільнює швидкість нашого мислення, але не сповільнює швидкість нарощування інформаційного масиву.
Виникає здогадка: ми якимсь чином можемо прискорити швидкість не лише індивідуального, але й колективного мисленння. Швидше знаходити ПОТРІБНУ інформацію, швидше приймати рішення, своєчасно втілювати їх у життя. Отже - ми забуваємо про ту швидкість, яку нам записали у "техпаспорті". Ми запишемо нову - причому межі немає.
Ми знаємо, що потрібна нам інформація існує, ми знаємо що знайдемо її. Знайшовши її, ми відразу ж приймаємо рішення - й не боїмось діяти. Це відчувають інші люди. Особливо - близькі. Це викликає у них навіть якийсь дискомфорт. Нам навіть шкода їх - але нас вже ніщо не зупинить. Єдиний спосіб рухатись так, щоб добре було їм також - змінювати швидкість мислення усього суспільства.
Можна ставити мітки на джерелах дезінформації. Можна - на джерелах достовірної інформації. Але краще за усе - самому стати джерелом достовірної інформації. Змінити уявлення людей про інформаційні джерела в принципі. Не закликати людей до змін - а примушувати їх до цього. Впливати на їх свідомість інформацією, яка вичищатиме "дезу", прискорюватиме темпи мислення, темпи прийняття рішень та втілення їх у життя.
Для цього слід відчути себе нейроном, частиною нейронної мережі. Ми існуємо у суспільстві, ми справді душею відчуваємо, що налаштовані на зовсім іншу якість інформаційної роботи. Ми взагалі знаємо, що ми - інші, не ті, ким нас уявляє нас оточення й навіть не ті, ким уявляємо ми самі себе. Й у цьому немає ніякої метафізики. Простий ентузіазм у голові - ми не тільки можемо, але й робимо! Так, наступаючи на міни, стаючи на протези, йдучи далі - потім врешті-решт регенеруємось, тому що знання відкривають безмежні можливості для людини. яка не боїться й не лінується йти їм назустріч.
Світ належить першим. Тим, хто знає, що може знати більше. Тим, хто володіючи знанням, набуває здатності спрямовувати у вірному напрямку сотні, тисячі, мільйони, мільярди людей. Інакше й бути не може: той, хто знає - завжди має перевагу, якщо знання це повне, з прив'язкою до "місцевості". Це і є ноократія - Влада Розуму над знаннями. Інформованість.
Вибір мільйонів - це вибір окремих людей. Ми не будуємо ідеальне суспільство, ми створюємо систему управління, яка розрахована на більшу кількість людей, ніж диктатури чи демократії. Просто прийшов її час. Просто коли людей дуже багато - і Китай не може бути ані демократичним, ані авторитарним. Він обирає тоталітаризм - але що лежить у його основі? Теорії Мао, який сам був конфуціанцем. Лише у знаннях, у служінні й відданій праці людина знаходить Себе. Хунвейбіни пішли у минуле, майбутнє належить тим, хто любить людей, життя, свою країну, Землю, Всесвіт.
Що робити нам? Навколо нас дуже багато людей, які мислять нашими категоріями. Але швидкість думки не відповідає обсягу інформації, яка на нас навалилась. І дуже часто різні люди вирішують одне й те ж саме завдання, витрачаючи енергію десяти людей там, де одна людина могла б подумати за інших. А дев'ятеро у цей час подумали б кожен за тих самих десятьох. Пахне диктатурою? Так, але я не сказав головного.
Люди не тільки повинні розподілити розумове зусилля, люди повинні ще й збільшити швидкість мислення. Ми ніколи не вирішимо проблем, якщо зосереджуватимемо думки на ліквідації їх причин. Ми повинні зосередити свої думки на створенні причин наших успіхів, не заморочуючись проблемами, якими б трагічними вони не були.
"Проблемне мислення" ніколи не дасть відповідей на питання "Звідки виникає безпроблемний світ?". Забудьте про проблеми й недосконалість світу. Знищіть цей світ самі, поки його "проблеми" не зжерли ваш час. Створіть новий світ у своїх думках й поставте своє тіло на службу цьому новому світу. Потім начинайте впускати у цей світ людей. Спочатку подумки одну, другу, третю людину. Так відпрацьовується індивідуальний доступ. Потім думки матеріалізовуються - й у цьому новому світі вже живе кілька людей.
Потім ви вже група. Група може відпрацювати допуск груп - теж подумки. І відпрацювати матеріалізацію.
Матеріалізація - це завжди служіння духом й тілом. Ніхто не служитиме цьому Новому Світу більшою мірою, ніж служите йому Ви. Ви - творець й перший фанатик. Ніхто не любить цей світ так, як любите ви. Ніхто не готовий принести йому більше жертв, ніж Ви. Ви - захисник цього світу, батько й матір, альфа й омега, початок й кінець. Інші люди привнесуть у ваш Новий Світ свої Нові Світи. Менші, скромніші, не такі амбіційні. Але захищаючи свої "Нові Світи" вони захищатимуть й ваш Світ, тому він відпочатку має бути здатним захистити чужі Нові Світи.
Але якщо ж раптом станеться так, що хтось таки перевершить вас - то вам прийдеться змиритись з тим, що це ймовірніше за усе назавжди. Створений вами Світ змінився настільки, що ви вже не встигаєте охопити його своїми думками. Він живе своїм самостійним життям, виростає, старіє - й колись на зміну йому прийде Інший Новий Світ. Це - нормально. Це - Щастя.
Світ Ноократії вже сьогодні існує. За його межами - не злі олігархи, які травлять нас податковою міліцією. За його межами - люди, які з тих чи інших причин не виконують накази Ноосфери. Ми вже сьогодні є владою, уповноваженими людьми, які зобов'язані усю силу свого розуму спрямувати на зміцнення розуму інших людей, щоб вони йому підкорились. А що зміцнює розум? Лише знання.
Ми почали з того, що треба швидше думати. Так от: ще треба швидко видавати інформацію у ефір. Чим швидше обіг інформації - тим швидше народжується Новий Світ. Нова Система. Й вона не воюватиме зі старою - вона її просто використає як будівельний матеріал, розібравши на цеглинки.
Ці цеглинки - в тому числі "наші люди", які думають як ми, але живуть у системі, рухаються глибокою колією. Єдине, чого їм не вистачає - трохи інформації, швидкої, яка б допомогла "вирватись", почати нове життя. Нова робота, нові турботи - усе це необхідно отримувати різким рухом, поступово з колії не вибираються - тільки натиснувши "газ" й вивернувши кермо. Здобудьте цю інформацію і дайте їм.
Або отримайте цю інформацію від тих, хто вирвався з колії. Такі люди вже є. Можливо ми є такими.
Реально наш Новий Світ - два десятка перевірених людей, готових мобілізуватись для виконання інтелектуальних завдань й винести при цьому якісь фізичні навантаженння. На порозі - сотні, які з тих чи інших причин приєднались до нашої групи у контакті: http://vkontakte.ru/club17525366. Скільки людей ми ще не охопили? Рівно стільки, скільки можемо ще охопити своєю уявою. Межа є? Ні! Головне - не намагатись перестрибувати через сходинки.
"Внутрішня заборона". Чим ближче людина до Істини, тим менше вона припускається помилок. Така людина успішно втілює свої рішення, і якщо щось вийшло не так - то у більшості випадків просто не вистачило інформації, у меншості - на шляху встала людина, яка ближча до Істини, ніж Ви.
Істина - це квінтисенція Космічних констант. Пізнання Істини - це пізнання хоча б одного коефіцієнту, формули, рівняння з фізичного світу. Зрозумівши хоч щось, Ви можете зрозуміти усе інше - бо усі закони природи є взаємозумовленими: одне випливає з іншого, якщо щось змінюється - то пропорційно змінюється й усе інше. Навіть якщо константи "коливаються" - ми не помічаємо цього, бо коливається одночасно весь космос.
Для ноократа істинно людською цінністю є не просто володіння знанням, а "бути джерелом знань". Не просто "нахапатись інформації", а бути здатним навчити інших людей. Часто чуємо: "От якби... люди змінились". Так, ми розуміємо, що людей змінює інформація, яка потрапила у їхні голови. Але що змушує людей "захищатись від нової інформації"? Приблизно це зводиться до трьох причин: 1) Нерозуміння власного виграшу від поінформованості. 2) Невміння використовувати отриману інформацію. А головна причина: 0) Невміння доносити інформацію тими, хто нею володіє.
Таким чином проступає дуже прозорий "моральний бар'єр". Якщо Ви знаєте, як має бути краще, але не можете пояснити це іншим людям - то Ви безумовно людина аморальна. З точки зору ноократів чи не ноократів - усе одно. Лише знання змінюють і людей, і їхнє життя на краще. І якщо ті, хто цим знанням володіють, не можуть донести його до решти людей - то не буде їм перепочинку від негараздів.
Знання насправді - дуже велика відповідальність перед космосом. Виростити знаючу людину - дороге задоволення, і якщо людина не використовує знання, не примножує їх, не передає іншим людям - то їй нічого гарного не світить. Хтось каже: "як перекричати це бидло?" Я відповім: якщо Ви розумна людина, то застосуєте адекватну силу, яка змусить людей прислухатись до Вас. Якщо Ви не ставите собі на меті марнославство чи матеріальну вигоду, якщо Ваша мета - виключно донести знання до людей, то Вам ніхто не поставить у провину, що Ви силою змусили людей пізнати Істину. Бо коли люди її пізнають - їм не буде у чому Вас звинувачувати.
А якщо хтось при цьому загине? Найважче запитання. Ну що ж, давайте підрахуємо, скільки людей ПЕРЕДЧАСНО гине від незнання. Від внутрішнього неспокою, від соціальних негараздів, від екологічних проблем, які породжують інсульти, інфаркти, рак, побутовий та промисловий травматизм. Більшість людей "Старого Світу" - трупи. Ми не можемо їх вбити двічі. Ми можемо лише спробувати їх врятувати для еволюції. Щоб вони не тільки вижили самі, але й залишили по собі життєспроможних нащадків.
Є такі, хто стануть у "позу", стверджуючи, що бажають померти молодими, що релігія чи наркотики - це їхня свобода, що вони сіятимуть терор проти "засилля розуму", або бажатимуть бути "розіп'ятими" - іншими словами: від самого початку намагатимуться підірвати нашу логіку, сам сенс того, що ми робимо. Що ж. Рятівник повинен передати самогубця реаніматологу, той зобов'язаний його реанімувати, а потім відправити до психіатра. Згодом решта людей повинні будуть допомогти "новонародженому" знайти справжнього Себе. Щасливця.
Усі неврятовані вже лежать на нашій совісті. Врятованих чекає Світ Ноократії. Ми робимо те, що знаємо, й не боїмось, а прагнемо відповідальності. А хто не вірить - дізнається.
|